Особливості творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку

Творчому розвитку дитини приділялася увага у педагогічній теорії та практиці. У сучасних умовах розвитку нашого суспільства, його значних соціально-економічних трансформацій здатність людини до творчості набуває особливого звучання. Здатність до творчості дійсно стає умовою орієнтації людини у швидко змінних процесах  у світі, умовою адаптації до них, до власної життєтворчості.

Особливості творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку полягають у необхідності поєднання закономірностей і специфіки процесу творчості з віковими особливостями дітей певного віку з специфікою організації навчально-виховного процесу в початковій школі та дидактичними вимогами до означеного процесу, з необхідністю забезпечення наступності у загальному розвитку дитини на рівні молодшого школяра.

Молодший шкільний вік – це важливий етап виховання творчого розвитку дитини. Але у пошуках методів розвитку творчого потенціалу слід ураховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку. Особливу увагу потрібно звернути на такі моменти:

  • організувати спостереження. (Молодші школярі «дивляться», але не «бачать»). Потрібно акцентувати увагу дітей на суттєвому, новому, тому що робить роботу оригінальною;
  • стимулювати творчу уяву. (Діти цього віку яскраво сприймають світ, для них характерна особлива емоційність уяви). Потрібно допомогти зрозуміти побачене, почуте, пережите, допомогти віднайти зв’язки і відношення між явищами та предметами, і тим самим закласти основи творчого мислення;
  • розвинути потребу творчості. Створити атмосферу престижності творчого процесу. Варто використати притаманну дітям цього віку імпульсивність та спрямувати її на творчість: запропонувати придумати, загадку, казку, риму, самостійно знайти щось цікаве у природі та ін.;
  • підтримати позитивні емоції. (Відомо, що діти молодшого шкільного віку цінують думку дорослих, радіють власним і чужим успіхам). Тому завдання педагога – дозволити дитині отримати почуття задоволення від власної творчої праці;
  • виховувати вольові риси характеру. (У творчому процесі, а зокрема у творчому мисленні, важливу роль відіграють такі вольові риси характеру, як: самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність до ризику.) За словами великого педагога А. С. Макаренка: «Відмова від ризику означає відмову від творчості». Одним із ефективних засобів виховання вольових рис характеру можуть бути різноманітні ігри;
  • будь який вид діяльності повинен  містити елементи творчості.

Для того щоб здатність до творчого мислення не залишалася лише в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, який активізуватиме творчість. Таким двигуном можуть стати гуртки, конкурси, змагання, олімпіади тощо.

Демократичне суспільство не тільки дозволяє освіті реалізувати свій гуманістичний потенціал, але й створює умови для його збагачення, висуваючи на перший план його розвивальну «людиноутворюючу» функцію. Така спрямованість освіти виявляється у відкритості освітньої структури відносно інших суспільних інститутів, у взаємодії учасників навчально-виховного процесу, свободи висловлювання та реалізації різноманітних точок зору, визнання прогресивною і провідною мети особистісного розвитку дитини, створення ситуації успіху для тих, хто навчаються.

Ситуація успіху дарує атмосферу приязні та взаємодопомоги, упевненості та захищеності. Учитель повинен створити джерело внутрішніх сил дитини, джерело, що дає енергію для подолання труднощів і формування бажання вчитися. Використання ситуації успіху має сприяти підвищенню робочого тонусу, збільшенню продуктивності навчальної роботи, а також допомогти учням усвідомити себе повноцінною особистістю і, відповідно, забезпечити успіх у навчанні.