Рекомендації класним керівникам, вчителям-предметникам по результатам діагностики адаптаційних процесів учнів 10 класів 2015- 2016 рік.

Перша група-емоційно дезадаптовані учні.

  • при роботі з учнями слід враховувати що постійні окрики , зауваження, покарання не поліпшують поведінку дитини;
  • використовувати фізкультхвилинки;
  • бути артистичним, експресивним педагогом;
  • знизити вимоги до акуратності на початку роботи , щоб сформувати почуття успіху;
  • давати короткі, чіткі й конкретні інструкції;
  • використовувати гнучку систему заохочень та покарань;
  • заохочувати дитину одразу не відкладаючи це на майбутнє;
  • залишатися спокійним;
  • заохочувати цілеспрямованість та енергійність;
  • формувати адекватну самооцінку;
  • ураховувати позитивне ставлення до всього нового;
  • формувати впевненість у собі;
  • ураховувати глибину та тривалість емоційних переживань;
  • уточнення основного напрямку індивідуальної роботи, застосовуючи в її динамиці найбільш раціональних прийомів;
  • уникнення порівняння ;
  • в окремих ситуаціях учителю не слід повідомляти всьому класу отриману учнем оцінку;
  • навчання самовладання;

навчання ввічливості, тактовності, умінню дотримуватись слова

Друга група — з симптомами тривожності

Рекомендації педагогам:

-підвищення самооцінки дитини, сприяти формуванню мотивації;

-навчання основних прийомів навчальної діяльності;

-не ставити учнів у ситуацію миттєвого вибора;

-використовувати опорні схеми, складання алгоритмів;

-не слід використовувати авторитарний стиль;

-створювати ситуацію успіху на уроці;

  • робота з батьками;
  • оберігати від перевтоми, оскільки вона призводить до зниження самоконтролю;
  • формувати впевненість у собі;
  • спиратися на доброзичливість і м’якість;
  • можливість вибору завдання для виконання;
  • заохочувати особистісні рекорди учнів не тільки в навчальній діяльності;
  • розвиток здатності більше довіряти власному самосприйняттю при самооцінці;
  • навчати вмінню будувати стосунки з однокласниками , враховуючи особливості їхньої особистості;
  • заохочення довіри, прохання про допомогу, підтримка.
  • переконання на прикладі;
  • -якщо виникають проблеми –аналізувати їх у спокійній довірливій обстановці, не допускаючи різкої категоричної критики, засуджень;
  • встановлення довірливого контакту з учнем, увічлива, тактовна взаємодія;
  • уникати залучення тривожного учня до навчальної діяльності , яка передбачає змагальність, порівняння;
  • -при взаємодії із тривожним учне педагогові бажано давати йому час на обміркування завдання, підготовку, не вимагати відповідати за новим , щойно засвоєним матеріалом, давати часдля перевірки викананого завдання перед відповіддю;
  • не бажано давати доручення , що вимагають від підлітка рішучості, відповідальності, ініціативи;

 

 

Третя група — учні з симптомами агресії

 

Рекомендації педагогам:

 

— переведення деструктивних дій у вербальний план («зупинись і подумай  , що ти хочеш зробити»;

— запровадження правила : »Порахуй до 10 раніше , ніж перейдеш до дії»;

-відпрацювання навичок позитивної взаємодії    ;

— допомога батькам у виробленні єдиних вимог та правил виховання;

— аналіз разом з учнями наслідків різних поведінкових реакцій на проблемну ситуацію;

— залишатися спокійним;

— умови для виявлення ініціативи в чітко визначених межах дозволеного в поведінці.

— підкреслена повага у спілкуванні з учнем , що поєднується з розумовою і послідовною вимогливістю;

— сприяння загальнокультурному й інтелектуальному розвитку;

-украй небажене пряме негативне порівняння з успішними однокласниками.

— підкріплення соціально-адаптивної поведінки та блокування спроб за допомогою істероїдної реакції маніпулювати людьми;

— навчання доводити справи до кінця;

 

Рекомендації педагогампредметникам щодо ефективного формування ключових життєвих компетентностей учнів

 

Найкращий ефект з формування компетентностей має така форма навчання, за якої учень навчає інших того, чого хоче навчитися сам. На відміну від наукових знань, компетентності можна набути тільки через діяльність та ситуацію.

У зв’язку з цим висуваються і нові вимоги до професійної підготовки вчителя. Він повинен:

  • Працювати в команді;
  • Приймати самостійні рішення;
  • Мобільно перебудовуватися;
  • Ставити і вирішувати нові професійні задачі:
  • Самостійно вивчати і запроваджувати професійні новації.

Якості, необхідні для ефективної роботи вчителя щодо розвитку життєвих компетентностей учнів:

  • Прийняття кожного учня, визнання і пошана його як особистості, всебічний розвиток його компетентностей.
  • Благополучний психоемоційний стан, врівноваженість, впевненість.
  • Позитивне самоприйняття.
  • Особистісно орієнтоване викладання матеріалу, гнучкість поведінки.
  • Відповідальність.

Вплив особистості вчителя на формування життєвої компетентності учнів особливий. Тому учитель повинен ефективно працювати, професійно вдосконалюватися та творчо зростати, адже педагог не тільки той, хто все життя вчить, а й той, хто все життя вчиться.

З метою ефективного формування основних груп компетентностей учнів, педагогам рекомендується дотримуватись таких принципів:

  • Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви формуєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмета.
  • На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль. Сьогоднішній активний учень — завтрашній активний член суспільства.
  • Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення розбіжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.
  • Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами навчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.
  • Слід якомога частіше використовувати питання «чому?», щоб навчити мислити причинно.
  • Пам’ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.
  • Привчайте учнів думати та діяти самостійно. Поступово відходьте від механічних переказів, дослівного відтворення.
  • Творче мислення розвивайте всебічним аналізом проблем, пізнавальні задачі розв’язуйте кількома способами, частіше практикуйте творчі завдання.
  • Вчителі з будь-якого предмета, не тільки мови і літератури, мають слідкувати за способом та формою висловлення думки учнів.
  • Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.
  • Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.
  • У процесі навчання обов’язково враховуйте індивідуальні особливості кожного учня, об’єднуйте в диференційовані підгрупи учнів з однаковим рівнем.
  • Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку
  • Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого предмета.
  • Заохочуйте дослідницьку роботу ліцеїстів.
  • Суспільно-історичною практикою доводьте необхідність наукових знань, які вивчаються. Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.
  • Пояснюйте учням, що кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.

 

 

Рекомендації класним керівникам 10 класів

 Оліфіренко Д.О. Костинському В.С.

щодо зниження рівня шкільної тривожності та сприяння адаптації учнів 10 класів

 

 

 

 

З метою створення умов емоційного та психологічного комфорту та уникнення явища дезадаптації учнів рекомендовано:

  • підвищувати самооцінку учнів з ознаками тривожності за допомогою створення ситуації успіху, сприяння реалізації їх можливостей;
  • розвивати в учнів впевненість у власних силах, здатність відстоювати власну думку, шляхом заохочень висловлення ними своєї позиції, позитивних підкріплень проявів ініціативи;
  • розвивати в учнів переконання щодо цінності отримання знань, як таких, не акцентуючи уваги виключно на позитивних оцінках, що дасть змогу зменшити страхи у відносинах з вчителями та страх перевірки знань;
  • сприяти згуртуванню групи шляхом залучення учнів до колективної роботи та організації і участі в колективних виховних заходах;
  • формувати навички мобілізації внутрішніх ресурсів та можливостей організму в стресових ситуаціях;
  • проводити індивідуальні та групові бесіди з учнями з підвищеним рівнем тривожності, в ході яких акцентувати  увагу ліцеїстів на можливих способах покращення  власного емоційного стану та  підвищення соціального статусу в групі, зокрема:
  • першому проявляти власне доброзичливе відношення до однолітків;
  • знайти друзів за інтересами;
  • знайти заняття, в якому є можливості реалізувати себе;
  • чергувати розумову, фізичну діяльність та відпочинок.
  • підвищення психологічної компетентності педагогічних працівників, їх креативності на основі реалізації принципів особистісно зорієнтованого підходу у навчально-виховному процесі;
  • формування в учнів якостей та умінь інноваційної особистості, а саме:
  • відкритість новому досвіду, уміння швидко адаптуватися у повсякденному житті;
  • критичне, творче, позитивне мислення;
  • емоційна стабільність та стресостійкість (розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями),
  • комунікабельність, толерантність;
  • внутрішня свобода;
  • здатність до прийняття нестандартних рішень, вибору альтернатив, стратегій власного життя;
  • самореалізація, уміння виробляти стратегію власного життя.

Рекомендації педагогам-предметникам учнів 10 класів  щодо розвитку фасилітаторських якостей в структурі власної особистості задля сприяння полегшенню професійного самовизначення учнів та вирішення проблем профільного навчання

Щоб конструктивно допомогти учню у вирішенні проблем профільного навчання та професійного самовизначення, педагогу необхідно дотримуватися ряду положень, зокрема:

1) пріоритетним для вчителя повинен бути оптимістичний погляд на учня, опора при роботі з ним на позитив, який притаманний кожній дитині;
2) педагог повинен усвідомлювати, які чинники стимулюють особистісне зростання учня, а які гальмують, та уникати впливу негативних чинників;
3) вчитель має бути відкритим до діалогу, прагнути побачити світ очима дитини, зрозуміти його, намагатися підтримати розвиток дитини;
4) варто бути творчою особистістю, креативність якої постійно зростає, здатною захоплювати, що допомагає досягнути взаєморозуміння, співтворчості з вихованцями;
5) володіти вмінням стимулювати розвиток в учнів психологічних характеристик, які є передумовами успішного професійного навчання і діяльності в найближчому майбутньому;
6) потрібно, спираючись на пізнавальні інтереси учнів до відповідної професії, знаючи здібності і нахили учнів до деяких предметів навчально-виховного циклу, рекомендувати їм відповідний профіль, а в подальшому і саму професію;
7) необхідно допомогти кожному школяреві у самовизначенні, в умінні здійснювати свідомий власний вибір, приймати самостійне відповідальне рішення;
8) педагогу варто не стільки передавати знання, скільки створювати для дитини умови для самостійного їх відкриття і виявлення.
Основною метою вчителя-предметника при профорієнтаційній роботі з учнями в будь-якому профілі навчання повинні бути:
— ознайомлення учнів з різними видами професій;
— вивчення їх нахилів, здібностей, професійних інтересів, формування у них суспільно-значущих мотивів вибору професії;
— забезпечення участі учнів в конференціях, екскурсій на підприємства, виставки, зустрічей із спеціалістами, проведення тематичних, літературно-художніх вечорів.
Адап


 

Після дев’ятого класу найчастіше залишаються учні, інтелектуальний рівень яких вищий за середній, але колишній відмінник може перетвориться на середнячка, а «твердий хорошист» — на трієчника.

Батьки, наполягаючи на престижному навчанні, не розуміють, чому їхня дитина стає похмурою, млявою, розгубленою, або, навпаки: дратівливою, агресивною чи зухвалою, злою тощо.

Річ у тім, що змінились критерії оцінювання, втрата звичного статусу в групі, зміна самооцінки, ставлення до себе. Відбувається різка зміна у сфері самосприйняття і самоусвідомлення. Це призводить до розвитку механізмів захисту, неадекватної, неконструктивної поведінки, виникнення афективних реакцій, депресії тощо. Тобто виникає проблема: соціально-психологічна дезадаптація.

Друга проблема — установка на продовження мораторію дитинства. Багато батьків саме тому бажають, щоб їхня дитина перейшла до десятого класу. Вони перед завершенням освіти та вступом до вищого навчального закладу, «дозволяють» дитинці «розслабитися»: провокують інтерес до всього, що не навчання і не робота-спорт: до спілкування (як у підлітків), досвід «дорослого життя» тощо. Це можна зрозуміти: цей досвід, не пов’язаний тільки з навчанням, має величезне значення для подальшого життя та розвитку 15—16-річної людини.

Зазвичай необхідність адаптації виникає у зв’язку з кардинальною зміною діяльності людини і її соціального оточення. У десятикласників змінюється соціальне оточення (новий склад класу та вчителів) і система діяльності (нова навчальна ситуація нового ступеня освіти). Ситуація новизни є для будь-якої людини певною мірою тривожною. А якщо для старшокласника це ще й пов’язано з вибором навчального профілю, то ризики підвищеної тривожності та виникнення шкільної і навіть соціальної дезадаптації збільшуються. Тому зміст адаптаційного періоду в профільних ЗНЗ полягає в тому, щоб зробити природний процес адаптації більш інтенсивним.

Мета адаптаційного періоду учнів 10 класів до умов профільного навчання — допомогти учням швидше познайомитися одне з одним, з новими вчителями та з новою навчальною ситуацією.

У юності особливо зростає необхідність у визнанні та захищеності, як ніколи стають актуальними потреби в спілкуванні й одночасно у відособленні. Спілкуючись один з одним, юнаки відчувають необхідність знайти своє «Я», зрозуміти свої життєві перспективи. Тому через весь адаптаційний період проходить ідея самопізнання і самовизначення в життєвих цінностях, в уявленні образу «Я» як власними очима, так і очима інших.

Тому варто навчати дітей відповідного віку засобів самопізнання, самосприйняття і саморозвитку в контексті взаємодії з оточуючими людьми і в умовах культурних, соціальних, економічних реалій суспільства.

Рекомендації вчителям-предметникам щодо навчання, виховання 10-класників:

-При визначенні профілю навчання враховуйте не лише здібності, а й професійні наміри учнів.

-Будуйте навчальний процес так, щоб учні сприймали профільне навчання як можливий у майбутньому вид діяльності.

-Щоб допомогти учням краще познайомитись один з одним, або щоб змінити статус «неприйнятих» до колективу, плануйте урочну та позаурочну діяльність учнів у динамічних групах, застосовуйте інтерактивні методи взаємодії, заохочуйте учнів до участі у всіх заходах класного керівника та вчителів-предметників.

-Важливо знати очікування дітей щодо профільного навчання, їх мотивацію, стимулюйте у них бажання вчитись.

-Переконуйте, що успішність навчання залежить лише від самих учнів, їх готовності брати на себе відповідальність за своє майбутнє.

-Організовуйте спільні завдання для хлопців та дівчат, щоб вони мали змогу пізнавати особливості протилежної статті та набувати досвіду статево-рольової взаємодії.

-Для підвищення згуртованості класу, формування навичок групової взаємодії, пропонуйте учням розв’язувати спільно проблемні ситуації та обов’язково аналізувати результати своєї роботи, визначати причини невдач та успіхів.

-Мало бажаних учнів залучайте до різних заходів, що проводяться у школі, підкреслюйте їх достоїнства перед класом, хваліть за найменші успіхи.

-Порівнюйте роботу учня з його попередніми роботами, а не з роботами інших.

-Уникайте критики учнів при свідках.

-Дозволяйте учневі самостійно оцінювати свою поведінку та її наслідки.

-Не наполягайте на відповідях біля дошки тих дітей, які виявляють тривожність. Краще об’єднуйте їх у групи.

-Надавайте можливість учням висловлювати свої думки, формуючи їх індивідуальність та впевненість.

-Проводьте класні виховні години, на яких:

навчайте самоаналізу, самопізнання, самокритики;

-Розвивайте комунікативні здібності учнів:

-Навчайте культури поводження у колективі;

здійснюйте гендерне виховання, пояснюйте особливості чоловічої та жіночої психіки;

здійснюйте профорієнтаційну діяльність;

виховуйте такі якості як толерантність, відповідальність, самостійність.

 

Рекомендації батькам учнів 10 класів:

-Сприймайте свою дитину, як дорослу людину, яка вже може взяти на себе відповідальність за свої вчинки, є досить самостійною, має свої інтереси, свої погляди на життя, які можуть не збігатися з вашими.

-Обов’язково радьтеся з дітьми, коли приймаєте важливі рішення. І не просто вислуховуйте їх думку, а враховуйте її на ділі.

-Давайте дитині можливість побути наодинці, забезпечте їй окрему кімнату.

-Дозволяйте дитині виявляти самостійність.

-Не критикуйте дитину при свідках.

-Розвивайте світогляд дитини, сприяйте розширенню її інтересів.

-Вислухайте свою дитину, якщо вона бажає з вами чимось поділитися, щиро підтримуйте її.

-Поважайте особисте життя дитини, без її відома не нишпорте у її речах, питайте дозволу, коли заходите до кімнати.

-Не виконуйте за дитину те, що вона може зробити сама (прибрати у будинку, здійснити покупку одягу чи продуктів, приготувати обід тощо).

-Будьте вдячними за допомогу по господарству.

-Допоможіть дитині влаштуватись на якусь неважку роботу, яка не заважатиме її навчанню, н-д, після уроків, на вихідних, на канікулах. Це дасть відчуття дорослості, самостійності, відповідальності, впевненості, а також змогу вчитись розподіляти самостійно зароблені кошти.

-Допоможіть дитині обрати майбутню професію, але не робіть це за неї, не тисніть на її вибір.

-Діліться власним досвідом, не забувайте, що Ви колись теж були старшокласниками.

-Якщо дитина робить щось неправильно, не кричіть і не вказуйте що робити, а намагайтеся пояснити можливі варіанти вирішення проблеми і нехай дитина сама обере той варіант, який підходить їй найбільше.

-Пам’ятайте, виховуючи старшокласника, не потрібно робити все за нього або навпаки залишити один на один зі своїми проблемами, а будьте готовими йти з ними разом, йти поруч, іноді – трішки попереду, якщо треба пояснити можливі шляхи, спрямувати у потрібному напрямку.