Рекомендації психолога по роботі з гіперактивною дитиною

Рекомендації психолога по роботі з гіперактивною дитиною:

  • Уникайте крайнощів : не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться. Але не можна і все забороняти; чітко вирішіть для себе , що можна і що не можна, і погоджуйте це зі всіма членами сім’ї;
  • Своєю поведінкою показуйте дитині приклад :стримуйте свої  емоції. Адже вона наслідує вас у своєї поведінці;
  • Приділяйте дитині достатньо уваги, хай вона ніколи не відчуває себе забутою. Але водночас поясніть дитині, що бувають моменти . коли у вас є інші турботи, слід це зрозуміти і прийняти;
  • Пам’ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов’язані з прагненням звернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття.Не треба потурати дитині й змінювати свої вимоги.Коли дитина заспокоїться . поясніть їй,чому ви вчинили так, а не інакше.
  • Працювати на початку дня.
  • Зменшити робоче навантаження.
  • Ділити роботу на більш короткі , але більш часті періоди.Використовувати фізкультхвилинки.
  • Бутим експресивним педагогом.
  • Понизити вимого до акуратності на початку роботи щоб сформувати відчуття успіху.
  • Посадити дитину поряд з вчителем.
  • Давати короткі , чіткі  та конкретні інструкції.
  • Використовувати гнучку систему заохочень та покарань.
  • Надавати дитині можливість вибору.
  • Залишатися спокійним .Немає холоднокровності-немає переваги

 

 

 

 

Рекомендації психолога по роботі з конфліктною та агресивною   дитиною:

  • Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими.Треба тактовно коригувати недружні погляди одне на одного або бурмотіння чого-небудь з образою собі під ніс;
  • Не прагніть припинити сварку . звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою.Прагніть об’єктивно розібратися в причинах ;
  • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення . визначте неправильні дії дитини, які призвели до конфлікту.спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфлікту;
  • Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки вона може укріпитися в думкі , що конфлікти не минуючи, і продовжуватиме провокуватиїх;
  • Пам’ятайте . що заборона й підвищення голосу-не ефективні способи подолання агресивності.
  • Дайте дитині особистий приклад ефективної поведінки.не допускайте при ній спалахів гніву або негативних висловів про своїх друзів , будуючи план помсти.

 

 

 

 

Рекомендації психолога по роботі з тривожною дитиною:

  • Уникайте змагань і яких –небудь видів роботи , що враховують швидкість.
  • Не порівнюйте дитину з оточуючими.
  • Частіше використовуйте тактильний контакт. Вправи на релаксацію.
  • Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її , але так щоб вона знала за що.
  • Частіше звертайтесь до дитини на ім’я.
  • Не висувайте до дитини завищених вимог.
  • Демонструйте зразки впевненої поведінки.
  • Будьте послідовні у своїх діях.
  • Старайтесь робити якомога менше зауважень.
  • Використовуйте покарання лише у крайніх випадках.
  • Не принижуйте дитину , кораючи її.

 

 

 


Психологічні поради вчителю


Як же правильно спілкуватися з гіперактивною дитиною

Пропаную декілька простих, але ефективних правил:

Ø Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.

Ø Давайте їй можливість рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).

Ø Ніколи не приказуйте, не примушуйте, але також і непотрібно підлещуватися перед такою дитиною . Достатньо буде попросити, можливо декілька разів.

Ø Назавжди відмовтесь від читання нотацій. Така дитина буде тільки нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання о можливих наслідках такої поведінки, або самому розказати учневі схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що трапилось.

Ø Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все, виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.

Ø Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи кожній із них.

Ø Така дитина набагато краще впорається із більш важкими але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними. Тому готуючись до уроку вчитель може розробити для таких дітей індивідуальні завдання, або зробити сам урок більш динамічним.

Ø Не пред’являйте збільшених вимог такому учню.

Ø Не доручайте йому масу справ водночас (староста, редактор, режисер та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить, така загрузка підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.

Ø Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла його виконати.

Ø У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. При цьому, якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення, запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.

Ø Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні» та замість захоронення пропануйте вибір.

Ø Завжди находьте час щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.

Ø По можливості ігноруйте визиваючи вчинки дитини. Та заохочуйте до хорошої поведінку.

Ø Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.

Ø Під час уроку намагайтеся як намова більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції.

Ø Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження: знайдіть для нього запитання або доручить щось зачитати вголос, пошуткуйте, змініть вид діяльності.

 

 

Агресивна дитина

поради вчителю

Здається все добре зрозуміло, але як цього досягти вчителю? Пропаную вам принципи спілкування з агресивними дітьми.

Ø Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.

Ø Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

Ø Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.

Ø Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.

Ø Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.

Ø Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою.

Ø Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.

Ø Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

Невпевнена дитина

Психологічні поради вчителю

Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність — прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».

Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку? Перш за все, необхідно викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості, на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.

Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки.

Ø Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку (див. право на помилку).

Ø Ніколи не зрівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

Ø Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

Ø Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки». Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.

Ø Частіше надавайте завдання, потребуючі спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класнім театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.

Ø Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його. Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.

Ø Не намагайтеся вирішити за таку дитину будь яке питання. Це ще раз «докаже», що вона сама ні з чим не може впоратися.

Ø Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини. Але пам’ятайте, що похвала повинна бути відповідна дії.

Ø Якщо така дитина десь проявила ініціативу, піддержіть її. Нехай вона спробує себе в ролі лідеру.

Ø Частіше використовуйте рольові ігри та театралізовані вистави, де дитині доведеться грати інших людей та відображати не свої почуття.

Надавайте можливість таким дітям спілкуватися із початковою школою. Зробить таку дитину помічником у проведенні: «цікавих перерв» у початковій школі, інтелектуальних та спортивних ігор для молодших.

 

Національна дитяча гаряча лінія