Учитель та учень у проектуванні

З метою досягнення позитивних результатів у запровадженні методу проектів кожний учитель має бути різнобічно підготований:

  • інформаційно (із теоретичною підготовкою);
    • організаційно-практично (із закріпленням та апробацією теоретичних знань на практиці);
    • рефлексивно (із самостійною роботою щодо осмислення й творчого аналізу результатів експериментальної роботи);
    • корекційно (спрямування на поповнення знань і практичний, навичок учителя, не обхідних для подолання труднощів, що виникли);
    • методологічно (консультації з педагогами-«трекерами», які можуть навчати інших, відвідування майстер-класів).
      Повне уявлення про метод проектів педагог може отримати за допомогою ефективного діалогу учитель — учитель.

Підготовка вчителя до роботи за методом проектів необхідна, оскільки проектний підхід докорінно змінює функції педагога в освітньому процесі. Кардинально змінюється також система стосунків учитель — учень, збагачується палітра рольової поведінки. У процесі застосування методу проектів учитель виконує такі ролі:

1. Проектувальник (практичне перетворення внутрішнього світу, активне ставлення до своєї проектної діяльності).

2. Демократ (врахування різних позицій у виборі особистісної траєкторії проектної діяльності).

3. Гуманіст (увага та повага до особистості учня; позитивний запал, спрямований не лише на навчання, а й на розвиток особистості учня; відповідальність за результат).

4. Професіонал (педагог широкого профілю; педагогічний супровід проектування).

5. Організатор проектування.

6. Консультант (допомога в пошуку й обробці інформаційних джерел).

7. Джерело інформації.

8. Помічник (допомога учневі тільки тоді, коли він переживає неподоланні труднощі й усі спроби подолати їх самостійно вже вичерпані; допомога учневі, а не виконання роботи замість нього).

9. Координатор (координація всього процесу роботи над проектом).

10. Психолог (підтримка й заохочення учнів; зміна психологічного клімату в класі; переорієнтація репродуктивної навчальної діяльності учнів на дослідницьку, пошукову, творчу; створення ситуації успіху під час роботи від усього серця; забезпечення ліпшого розвитку й саморозвитку учня).

11. «Вічний двигун» (підтримка безперервного руху учнів у роботі над проектом).
12. Партнер (втрата «повного авторитету», отримання статусу старшого партнера, дії та вчинки якого вже підлягають оцінюванню.
13. Вихователь (формування особистісних якостей, емоційно-вольової сфери, компетентностей, ціннісних орієнтацій, стратегічного мислення, ділових, моральних якостей).

14. Фасилітатор (поступливий спостерігач, який полегшує роботу учнів, сприяє підвищенню продуктивності їхньої діяльності).

Реформаційні освітні процеси сьогодення, утвердження особистісно зорієнтованого, діяльнісного, проектного, компетентісного підходів до навчання й виховання учнів висувають нові вимоги до особистості вчителя, до його професійної підготовки.

 

І. Іонова зазначає, що на шляху проектування можуть виникати психологічні бар’єри з точки зору учнів. Такими психологічними бар’єрами можуть бути:

  • страх втрутитися в чужу галузь;
  • страх видатися некомпетентним, що породжує страх критики;
  • страх перед авторитетом;
  • страх ідеального як чогось недосяжного, нереального.

Якісні вимоги до вчителя, що працює за методом проектів:

Професійні

•   знання предмета діяльності (вільне й гнучке володіння інформацією, бачення зв’язків у складній структурі тощо);

•  віра в потенційні можливості дитини;

•  здатність створювати толерантні стосунки;

•  педагогічна прозірливість (здатність визначити можливі ускладнення)

Особисті

•  високий рівень соціальної відповідальності;

•  прагнення до самоосвіти (зацікавленість, натхнення підвищує емоційно-вольовий вплив на учнів);

•  оптимізм;

•  почуття гумору;

•  креативність мислення

Творчі

•  креативність (спроможність
генерувати нові ідеї);

•  інтуїція (виявлення суттєвості);

•  дивергентність  (здатність мати
кілька підходів до вирішення однієї проблеми);

•  оригінальність (наявність творчої уяви, творчого підходу);

•  асоціативність (уміння проводити аналогії)