ЗНО — 2020: основні дати.
Міністерство освіти і науки затвердило оновлений графік проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2020 році. Відповідні зміни до календарного плану підготовки та проведення ЗНО
на сайті МОН.
Згідно з графіком, тестування відбудуться у такі дати:
-
математика – 25 червня,
-
українська мова і література – 30 червня,
-
фізика – 2 липня,
-
іспанська, німецька, французька мови – 6 липня,
-
англійська мова – 7 липня,
-
історія України – 9 липня,
-
біологія – 13 липня,
-
географія – 15 липня,
-
хімія – 17 липня.
Поріг “склав/не склав” та результати ЗНО визначатимуться:
-
з математики, фізики – до 16 липня,
-
з української мови і літератури, історії України, іноземних мов, біології – до 24 липня,
-
з географії, хімії – до 28 липня.
Відповідно, результати ЗНО буде розміщено на інформаційних сторінках учасників:
-
з математики, фізики – до 17 липня,
-
з української мови і літератури, історії України, іноземних мов, біології – до 25 липня,
-
з географії, хімії – до 29 липня.
Додаткову сесію зовнішнього незалежного оцінювання заплановано на 23 липня – 11 серпня. Результати додаткової сесії буде визначено і оголошено до 14 серпня.
Під час тестування учні та інструктори будуть забезпечені захисними масками, а пункти проведення ЗНО – антисептиками.
Безпека понад усе.
Шановні батьки і учні, в межах реалізації програми «Шкільний офіцер поліції» офіцерами патрульної поліції різних міст України створені навчальні ролики про правильну і безпечну поведінку в різних сферах діяльності.
Запрошуємо всіх до перегляду.
ЗАПОБІГАННЯ ВЖИВАННЯ НАРКОТИКІВ
ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ВІД ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ
ОГОЛОШЕННЯ!
Шановні батьки майбутніх першокласників!
Дата початку прийому документів для зарахування учнів до 1 класу буде визначена департаментом освіти і науки Запорізької міської ради після послаблення або скасування обмежувальних заходів, введених на період карантину.
Строк прийому заяв батьків в закладах освіти складатиме не менше одного місяця від встановленої дати початку прийому документів.
Впродовж двох робочих днів з дня прийняття рішення інформація про строки прийому документів та способи їх подання до закладів освіти буде оприлюднена на вебсайті департаменту освіти і науки Запорізької міської ради
вебсайті територіального відділу освіти Заводського району
вебсайті ЗНВК№67
та через засоби масової інформації.
З повагою,
директор ЗНВК № 67 Олена МАЛИШ
Ми пам’ятаємо! Вшановуємо! Цінуємо!
Усе далі в історію відходять події Другої світової війни. Але пам‘ять про безсмертний подвиг наших дідів залишиться в наших серцях назавжди. Мешканці міста Запоріжжя схиляють свої голови перед пам’яттю тих, хто загинув під час визволення нашого рідного міста над Дніпром, тих, хто в тилу ворога мужньо виборював Перемогу.
У нашому Заводському районі три вулиці названі на честь, відважних героїв німецько-радянської війни 1941-1945 років. У серпні 1967 року вулиця Карбідна рішенням виконкому була перейменована на честь керівника
підпільної групи, яка діяла на заводі «Запоріжсталь» в 1942-1943 роках, Гончара Миколи Григоровича.
Микола Григорович народився в 1908 році в с. Рівному Вінницької області в родині писаря. У 1930-х роках працював на заводі в Маріуполі, з 1934 — в мартенівському цеху на «Запоріжсталі». Після евакуації
обладнання з заводу відступив з Червоною Армією, але в 1942 році повернувся до Запоріжжя, створив підпільну групу в кількості близько 40 осіб.
Завданням підпільної групи було збирати зброю та боєприпаси, які планувалося використати для повстання при підході Червоної армії, поширювали антинімецькі листівки і зведення Радінформбюро. Встановлено,
що радистом у групі був Борис Живенко, приймач знаходився на квартирі Євдокії Овсюк. Особливо відзначився 15- річний Євген Корольов. У підлітка не було ноги, але він був невтомним. Худий, у старенькому одязі, з милицею, він був завжди на очах мешканців та представників «нового ладу», тому не викликав підозри. Майже щодня Євген обходив значну частину міста і на стінах будинків, на парканах з’являлися листівки з інформацією про події на фронті.
Широкого розмаху отримали масовий невихід на роботу, пошкодження обладнання та готової продукції, саботаж. Коли радянські війська вели бої за визволення Донбасу, перед підпільниками було поставлено завдання врятувати завод «Запоріжсталь» від знищення. Тому Гончар Н.Г. влаштовується на завод начальником охорони, а його помічником призначають Гирю А.І. Це дає підпільникам змогу проводити
диверсії та врятувати обладнання від знищення.
Організація активно готувалася до збройного виступу, тому стала потреба в зброї. За допомогою членів групи Корогода К.Н. та Касьяна В.Д. підпільники дістали 20 гвинтівок, два кулемети, велику кількість гранат та
патронів. Зброя зберігалася в колодязі М.Г. Гончара та в будинку Є.К. Овсянникової.
Коли фронт наближався, гончарівці готувалися до повстання. Та 28 червня 1943 року гестапо вдалося виявити підпільників і заарештувати переважну частину складу організації (58 чоловік). Справу вів заклятий ворог радянської влади, колишній білогвардійський офіцер, старший слідчий Колпаков С.Д. (справжнє прізвище – Стрекозов), який своїми звірствами залишив позаду навіть найжорстокіших гітлерівських катів. 14 вересня 1943 року на території колгоспу ім. Й.В. Сталіна (Дослідна станція) були розстріляні Гончар М. Г., Вайнер Л.В., Живенко Б.І., Герасименко Я.Г., Овсюк Є.К. (карна справа № 16876). Челюкін І.Д. був схоплений у себе вдома в с. Василівка та розстріляний на околиці села. Корогод К.Н. та Касьян В.Д. були забиті палицями за спробу втекти з в’язниці.
Вулиця Лізи Чайкіної – центральна вулиця нашого району, назвали її так на честь розстріляної у 1941 нацистами партизанки Єлизавети Чайкіної.
Єлизавета Іванівна Чайкіна народилася 28 серпня 1918 року в селищі Руно Тверської області. У 15 років вона стала завідувачкою селищної бібліотеки, а в 19 років вже працювала журналістом у районній газеті.
Коли нацисти окупували область, перед Лізою було поставлено завдання організувати партизанський загін у своєму районі. Чайкіна привела до лісу 70 надійних хлопців, які пройшли стрілецьку підготовку і влилися до
лав партизанського загону. Ліза Чайкіна стала командиром розвідгрупи, брала участь у боях, диверсійних операціях.
22 листопада 1941 року Лізу Чайкіну було відправлено в село Пено на розвідування чисельності ворожого ґарнізону. По дорозі до Пено вона зайшла на хутір Красноє Покатіще до своєї подруги, розвідниці Марусі
Купорової. Там її помітив староста і доніс німцям, які увірвалися в будинок Купорових, розстріляли всю родину, а Лізу Чайкіну відвезли в Пено. Навіть під тортурами вона відмовилася видати інформацію про місце знаходження
партизанського загону і була розстріляна 23 листопада 1941 року. Радянські джерела вказують, що її останніми словами стали: «Наші прийдуть. Перемога буде за нами!»
Відразу ж після звільнення області Єлизаветі посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Поховали її в братській могилі селища Пено. На її честь вже після війни називали теплоходи, вулиці в Україні, Казахстані, Білорусії, Росії та міжнародний турнір з плавання.
Вулиця Скворцова названа на честь Героя Радянського Союзу Івана Васильовича Скворцова.
Народився Іван Васильович у 1918 році в с. Лучинське нині Собінського району Володимирської обл., РФ. У 1942 закінчив Ленінградське військово-інженерне училище. З 1942 – на фронті. Командир понтонного взводу 2-го гвардійського окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону 3-го Українського фронту, лейтенант. Відзначився у боях за р. Дніпро в р-ні м. Запоріжжя в жовтні 1943.
У жовтні 1943 року, керуючи переправою через Дніпро десантної групи у 50 чоловік, Іван Васильович, незважаючи на шалений вогонь нацистів, вмілим маневром дістався правого берега й успішно висадив десант. Наступної ночі, 16 жовтня 1943 року, під артилерійським вогнем він зробив сім рейдів, під час одного з яких він, ризикуючи життям, усунув ушкодження понтона. У восьмому рейді гвардії лейтенант Іван Скворцов загинув.
Посмертно в 1944 році був нагороджений званням Герой Радянського Союзу, нагороджений орденами Леніна та Червоної Зірки. Похований у братській могилі м. Запоріжжя, а хутір Веселий, навпроти якого він здійснював десантну операцію, був названий його прізвищем- Скворцовим.
9 Травня. Ніколи знову.
Наближається свято, яке є святом великої Перемоги, святом Примирення. На наш погляд треба завжди пам’ятати якої ціною, якими жертвами, яким стражданням та болем виборено це свято. Так, пройшло 75 років, 75 років відносного миру та спокою, але кому, як не нам — українцям, знати, що історія повторюються. Для того, щоб, ніколи знову, треба знати, пам’ятати і вшановувати пам’ять всіх, хто виборював свято Перемоги. Вся спільнота нашого комплексу долучилась до цього свята.
Звернення редактора шкільної газети діалог Шаменіної Олександри до ветеранів
Відеоролик лідерів учнівського самоврядування нашого комплексу «75 років тому…»
Відеоролик батьків та учнів 2-В класу
Пісня до 9 травня хору ЗНВК №67
Флешмоб спільноти ЗНВК № 67 до Дня Пам’яті та Примирення, до 75-ї річниці Перемоги.
Шановні колеги, батьки, учні!
Команда ЗНВК №67 розпочала флешмоб до Дня Пам’яті та Примирення, до 75-річниці Перемоги.
Пропонуємо всім прийняти участь, розмістивши інформацію про свою рідну людину, яка приймала участь у війні Німеччини проти СРСР.
Реєстрація не потрібна, в нижньому правому куті натискаєте на позначку та розміщуєте інформацію.
МИ ПАМ’ЯТАЄМО! МИ ШАНУЄМО! МИ ПИШАЄМОСЬ!